Окружний суд Каліфорнії ухвалив рішення у справі за позовом Branca до Mann, обставини якої можна було б вважати гарним прикладом для підручників, щоб проілюструвати окремішність прав інтелектуальної власності від матеріальних об’єктів у яких зафіксовані твори, які захищаються такими правами.

Отож, наприкінці 90-х минулого сторіччя батьки Майкла Джексона та два його брати заборгували перед компанією, якою володіє відповідач у справі. Щоб стягнути борг цій компанії вдалось розшукати складське приміщення, в якому зберігались домашні реліквії сім’ї Джексонів: фото, музичні записи, особисті речі. Компанії вдалось домогтись примусового продажу цих реліквій для погашення боргу. Набувачем майнових прав на реліквії став відповідач, який згодом створив веб-портал, який надавав користувачам платні послуги з онлайн доступу до матеріалів, які були у володінні відповідача.

Таким чином, сім’я Джексонів отримала вагомі підстави для звернення до суду проти позивача через порушення прав інтелектуальної власності. В 2004 році правники сім’ї звернулись до суду проти відповідача зі скаргами на порушення прав інтелектуальної власності, незаконного використання подоби членів сім’ї Джексонів, введення споживачів в оману щодо походження послуг, зловмисне захоплення доменного імені. Суддя, який розглядав справу виніс ухвалу на користь сторони Джексонів про застосування запобіжних заходів. Втім, оскільки надалі правники сім’ї Джексонів ігнорували судові засідання, ймовірно через зайнятість в інших судових справах, то позов було зрештою відхилено і в 2009 році після смерті Майкла Джексона відповідач запустив низку нових веб-сторінок, які надавали платний доступ до матеріалів захищених авторським правом.

Новий позов з боку маєтку Джексонів був ще більш об’ємним і включав не лише порушення авторських прав, незаконне використання подоби, введення споживачів в оману щодо походження послуг, зловмисне захоплення доменних імен, але й зловживання конкуренцією та інтернет-піратство.

Цього разу суд ухвалив рішення за суттю спору, в якому знову став на бік Джексонів.

Головним питанням було, чи відповідач мав право надавати платний доступ до об’єктів інтелектуальної власності сім’ї Джексонів. Відповідач намагався доводити, що набуваючи право власності на предмети такі як фото та музичні записи він отримав заодно весь обсяг прав на їх використання як об’єктів інтелектуальної власності. Втім, суд слушно розглядав це питання під кутом того, чи в угоді про набуття прав на ті предмети йшлось про передачу прав інтелектуальної власності. Очікувано, підтверджень такої передачі відповідач не зміг надати.

Відтак, суд постановив, що відповідач набув лише речові права на предмети, які раніше належали сім’ї Джексонів, і не має жодних законних прав на використання об’єктів інтелектуальної власності чи отримання винагороди за таке використання.